Дикція - Техніка мови

Дикція — це ступінь виразності у вимові звуків, складів і слів в мові. Ясність і чистота звучання мови залежать від правильної і активної роботи апарату артикуляції.

Виправленням таких недоліків дикції, як картавість, шепелявість, гнусавість, займається логопедія. В курсі техніки мови приділяється увага менш різко вираженим, але проте набагато поширенішим недолікам: нечіткості, невиразності вимовлення голосних і приголосних звуків. Спеціальні вправи повинні сприяти вдосконаленню дикції. Проте успіху можна досягти лише за умови систематичної роботи.

У розділі «Техніка мови» відробіток кожного голосного і приголосного звуку відбувається в такій послідовності:

— визначити особливості артикуляції звуку (можна звернутися до будь-якого підручника сучасної української мови, до книг по логопедії);

— перевірити перед дзеркалом положення органів мови при вимовленні даного звуку;

— відпрацювати вірну вимову звуку: спочатку в думках, потім пошепки, потім голосно;

— відпрацювати вимовлення окремих слів з цим звуком, а потім — текстів;

— при нагоді треба звернутися до запису свого голосу, щоб з боку проаналізувати можливі недоліки.