Дикція

Дикція — це ступінь виразності у вимові звуків, складів і слів в мові. Ясність і чистота звучання мови залежать від правильної і активної роботи апарату артикуляції.

Виправленням таких недоліків дикції, як картавість, шепелявість, гнусавість, займається логопедія. В курсі техніки мови приділяється увага менш різко вираженим, але проте набагато поширенішим недолікам: нечіткості, невиразності вимовлення голосних і приголосних звуків. Спеціальні вправи повинні сприяти вдосконаленню дикції. Проте успіху можна досягти лише за умови систематичної роботи.

У розділі «Техніка мови» відробіток кожного голосного і приголосного звуку відбувається в такій послідовності:

— визначити особливості артикуляції звуку (можна звернутися до будь-якого підручника сучасної української мови, до книг по логопедії);

— перевірити перед дзеркалом положення органів мови при вимовленні даного звуку;

— відпрацювати вірну вимову звуку: спочатку в думках, потім пошепки, потім голосно;

— відпрацювати вимовлення окремих слів з цим звуком, а потім — текстів;

— при нагоді треба звернутися до запису свого голосу, щоб з боку проаналізувати можливі недоліки.

Зміст

• Техніка мови
• Замість передмови
• Мовний апарат і його робота
• Вправи для вдосконалення органів дихання
• Вправи для тренування основних органів мови: губи, нижня щелепа, язик, гортань
• Основні властивості голосу
• Вправи для развитку голосу: сила, висота, благозвучність, польотність, рухливість, тон
• Дикція
• Вправи для відробітку голосних і приголосних звуків
• Вправи підвищенної трудності для роботи над поєднаннями звуків
• Вправи з використанням рухів
• Поради починаючому оратору
• Післямова

Додатки

• Прислів'я і приказки
• Питання, що часто ставляться

Реклама